|
Переклад з С. Єсєніна...
Як схоже на наш час!..
Ви це повинні добре пам'ятати:
Я від вини був нижчий ніж трава,
Ви ж бігали з кутка в куток кімнати
Та кидали холодні, злі слова.
Кричали Ви, що я вже Вас замучив,
Що йшов би я уже під три чорти,
Що я з життєвої униз кочуся кручі,
А Вам чогось там треба досягти.
В Вас не слабка була любов - ніяка!
Не знали Ви, що я ночей не сплю,
Що в піні я, мов загнана коняка,
Котру пришпорив вершник без жалю.
На обрії ж - лиш бурі та тумани,-
Куди женуть вони мене - коня,
Чи добіжу, бо кров'ю сходять рани,
Не знав я,- і це мучило щодня.
Впритул лице - і те не розглядіти,
Велике ж - люди бачать лиш здаля.
Забагне море закипіти,-
Це вже біда для корабля.
Тут - гірше, бо Земля сама
Тріщить: нових життя та слави
Хтось захотів - і без керма
Штовхнув у бурю хід держави.
Ми спотикались, падали,- бо ми
Були сліпі на палубі великій.
Лиш декотрі були людьми
Стійкими в лиховерті дикій.
Не зміг я чахнути від дум,-
Покинув друзів, Вас, роботу,
Чкурнув у корабельний трюм,
Щоб не дивитись на блювоту.
З шинку капустою несе,
Мов з трюму при відкритій ляді:
Отут, забувши всіх і все,
Я й доживу в спиртному чаді.
Письмо к женщине.
Вы помните,
Вы все, конечно, помните,
Как я стоял,
Приблизившись к стене,
Взволнованно ходили вы по комнате
И что-то резкое
В лицо бросали мне.
Вы говорили:
Нам пора расстаться,
Что вас измучила
Моя шальная жизнь,
Что вам пора за дело приниматься,
А мой удел -
Катиться дальше, вниз.
Любимая!
Меня вы не любили.
Не знали вы, что в сонмище людском
Я был, как лошадь, загнанная в мыле,
Пришпоренная смелым ездоком.
Не знали вы,
Что я в сплошном дыму,
В развороченном бурей быте
С того и мучаюсь, что не пойму -
Куда несет нас рок событий.
Лицом к лицу
Лица не увидать.
Большое видится на расстоянье.
Когда кипит морская гладь,
Корабль в плачевном состоянье.
Земля - корабль!
Но кто-то вдруг
За новой жизнью, новой славой
В прямую гущу бурь и вьюг
Ее направил величаво.
Ну кто ж из нас на палубе большой
Не падал, не блевал и не ругался?
Их мало, с опытной душой,
Кто крепким в качке оставался.
Тогда и я
Под дикий шум,
Но зрело знающий работу,
Спустился в корабельный трюм,
Чтоб не смотреть людскую рвоту.
Тот трюм был -
Русским кабаком.
И я склонился над стаканом,
Чтоб, не страдая ни о ком,
Себя сгубить
В угаре пьяном.
ID:
814065
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 16.11.2018 17:09:05
© дата внесення змiн: 16.11.2018 17:09:05
автор: Янош Бусел
Вкажіть причину вашої скарги
|
Ваші переклади Єсеніна, Яноше, неперевершені... Дійсно, на цьому сайті в жанрі перекладу Ви - лідер! 
