Вже день Дмитра святого наступив,
Він чаруватиме іще красою.
Дмитро всю землю на ключі закрив
І їх віддасть на Юрія ,весною.
Із списом у руках святий Дмитро,
Як символ патріота, охоронця
І списами пронизили його,
Коли за християнство він боровся.
Це свято так близьке мені тому,
Що батька мого Дмитром називали,
Він перебув усе, навіть тюрму,
Щоб воля й мир в країні панували.
Пригадую, як на роботу проводжала
І як любила на колінах посидіти,
Рукою я маленькою махала
І пригорталась міцно, щоб теплом зігрітись.
Хоча вже сорок років, як його нема,
Для мене він існує все, завжди,
Бо пам'ять не згасає , не вмира,
А збережеться в серці навіки.
Щемні спогади. Співчуваю...Батьки завжди в пам*яті 
