Закохайся у мене, вітре,
присвяти мені пісню тиху,
ще допоки думки про літо
виколисують дивну примху.
Ще допоки не всі простори
загорнув у негоду жовтень,
а у серденьку ясні зорі
вигаптовують позолоту.
Запроси мене по обіді
на прогулянку десь до скверу,
хай за нами розсипле слідом
осінь вабні, жагучі перли.
Хай зігрію свої бажання
у обіймах твоїх ласкавих,
поки промені дня останні
будуть мружитися лукаво.
І хай хтось запримітить пізню
нашу здибанку, що до того?
Буду пити жадану пісню
з філіжанки натхнення тво́го.
Із долоні твоєї висі.
Аж тепло розіллється в грудях...
Залюбися, о, залюбися
в мене, вітре, хоча б до грудня!
22.10.18 р.
