Вже приморозило. Останній лист злітає.
Вступила осінь у свої права:
У вирій линуть вже пташині зграї;
Вдяглась у іній навкруги трава.
Скрізь під ногами золотом встеляє,
То сонцем сяє, то сипне дощем,
То в мою душу радість наливає,
А то приносить в серце тугу й щем.
У всесвіті моя земля старіє.
Для неї, майже, не помітно це.
А для людини – знов нові надії,
Весну зустріть, щоб сонце у лице.
Щоб знов відчуть відновлення природи,
Щоб знов почути, як співає птах
І як шумлять, дзюрчать весінні води,
І як казково пахне у садах.
За кожну пору щиро вдячний Богу –
Та лиш весна пробудження дає!
Війне теплом до рідного порогу –
І злет душі нестримний настає!
І в небо серце проситься моє!
14.10.2018
