Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Георгій Хутірський: ДРУЖБА (Дмитро Павличко. Антологія української поезії, том 4, 1958 р. стор. 414-415) - ВІРШ
ДРУЖБА (Дмитро Павличко. Антологія української поезії, том 4, 1958 р. стор. 414-415)
Ще той собор у Києві стоїть,
Що предок звів на диво поколінням,
Ще не зігнулося під тягарем століть
Його високе і тверде склепіння.
Ще той папір від часу не зотлів, -
І пам’ятка лишилась людям здавна, -
Де за неграмотних французьких королів
Підписувалась Анна Ярославна.
Немов від сорому вдягнувшись в мох,
Ще згадують твій щит Царграда стіни.
О, Русь! Жива життям ти славних дочок трьох –
Росії, Білорусі, України.
Ще пам’ята донині сивий Львів
Рядки друкованих уперше літер...
На Федорова гріб із львівських ясенів
Встеля пожовкле листя львівський вітер...
Ще ті шляхи-путі не заросли,
Куди неслись, як вихор під час бурі,
На бій в однім строю Хмельницького орли
І Дону посланці суворо-хмурі.
Ще є портрет, що малював Брюллов
Не для того, щоб однести в музеї,-
Щоб кріпака Тараса вирвати з оков,
Щоб слово розкувать землі моєї.
У наших мовах, як один мотив
У двох піснях, звучить ясна подібність.
У серці нашому ніхто не розлучив
Шевченка гнів і Лермонтова ніжність.
Ні, не забули береги Дніпра
Російську кров, в сухім піску застиглу,
Ще їздить із Черкас у Сталінград сестра
На братову поглянути могилу.
Як рідну матір, я люблю Москву
За дух її, за воленосну вроду,
За все, що маю я, за все, чим я живу –
За волю українського народу.
А ви, кати, за жменю мідяків
Знайшли собі за океаном службу
І ще тризуб складаєте з дрібних кусків,
Розбитий об гранітну нашу дружбу.
Хто дружби спробує дробить граніт –
На себе зрушить сам смертельний камінь.
Ще не вродився той на світ,
Щоб те порвать, що зв’язане віками.
P.S. І так усе життя - ніс по вітру тримав. В інтернеті цього вірша не знайдете, але ще не всі книги спалили...
Та дружба завжди кров"ю проливалась,
Вкраіна-Ненька слізьми умивалась,
Вмирали діти з голоду, за чим жаліть,
Сьогодні "дружбою" Донбас горить.
Якби раніше скинули ярмо,
Війни б сьогодні в Украіні не було.
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Заміс[т>ь пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
