Ще той собор у Києві стоїть,
Що предок звів на диво поколінням,
Ще не зігнулося під тягарем століть
Його високе і тверде склепіння.
Ще той папір від часу не зотлів, -
І пам’ятка лишилась людям здавна, -
Де за неграмотних французьких королів
Підписувалась Анна Ярославна.
Немов від сорому вдягнувшись в мох,
Ще згадують твій щит Царграда стіни.
О, Русь! Жива життям ти славних дочок трьох –
Росії, Білорусі, України.
Ще пам’ята донині сивий Львів
Рядки друкованих уперше літер...
На Федорова гріб із львівських ясенів
Встеля пожовкле листя львівський вітер...
Ще ті шляхи-путі не заросли,
Куди неслись, як вихор під час бурі,
На бій в однім строю Хмельницького орли
І Дону посланці суворо-хмурі.
Ще є портрет, що малював Брюллов
Не для того, щоб однести в музеї,-
Щоб кріпака Тараса вирвати з оков,
Щоб слово розкувать землі моєї.
У наших мовах, як один мотив
У двох піснях, звучить ясна подібність.
У серці нашому ніхто не розлучив
Шевченка гнів і Лермонтова ніжність.
Ні, не забули береги Дніпра
Російську кров, в сухім піску застиглу,
Ще їздить із Черкас у Сталінград сестра
На братову поглянути могилу.
Як рідну матір, я люблю Москву
За дух її, за воленосну вроду,
За все, що маю я, за все, чим я живу –
За волю українського народу.
А ви, кати, за жменю мідяків
Знайшли собі за океаном службу
І ще тризуб складаєте з дрібних кусків,
Розбитий об гранітну нашу дружбу.
Хто дружби спробує дробить граніт –
На себе зрушить сам смертельний камінь.
Ще не вродився той на світ,
Щоб те порвать, що зв’язане віками.
P.S. І так усе життя - ніс по вітру тримав. В інтернеті цього вірша не знайдете, але ще не всі книги спалили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807951
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 26.09.2018
автор: Георгій Хутірський