Що ж ти, серце, так мучиш мене,
А чи я тобі привід давала?
Ніч і так непомітно майне.
На зорі вже, а я і не спала.
А мій біль зачепивсь за струну
І бринить...Краще б музика грала.
От піднімусь й таке щось утну!
Та утомі двобій програвала.
Що ж ти, серце, по ночах не спиш?
Кажеш, збився давно твій годинник.
Ти минулими веснами сниш,
Та всі барви роз'їв вже розчинник.
Наливали події сумні
Того розчину кожного року...
Даймо спокій...Все зло у вогні
Хай горить. Ти не стишуй ще кроку.
О! Ти, серце, не будиш дарма:
В твоїм лоні перо вже писало.
Підсвідомість - велика корчма,
Там уявне завжди воскресало.
Ти пригрілося вже...Лився віск...
Я надумала випити каву.
І пера прелегесенький тріск
Будував поміж нас переправу.
Чудова алегорія, глибокі думки та гарні слова...
" Все зло у вогні
