Нас по мосту автобус мчить.
Майбутніх днів сторожа -
Біжить, світлішає, ряхтить
Чавунна огорожа.
Підняв береговий граніт
Могутньою рукою
Цей пружний міст, як переліт
Між небом і рікою.
Тут ні зупинок, ні платформ,
Не звернеш, не заблудиш.
Жорсткий асфальту рубікон,
Колеса, швидкість, люди.
Нараз, як із зарубки сік,
Запульсував неспокій:
Так легко вірим висоті
І глибині стоокій.
Машина пнеться, як жива,
А раптом... в воду крижнем?
Дніпровська теча рокова
Бикові боки лиже.
... Неждано чайка, наче в грі,
Торкнула хвилю-ноту,
Умилось сонечко в Дніпрі,
Лишило позолоту.
Нарешті берег. День сурмить.
Тривога відступає...
Яка тонка, прозора нить
Життя людей єднає!
