Цiкавi таки предки були в нас.
На Сiч приймали кожного, як брата,
I цiнували не портрет в анфас,
А витримку i навички солдата.
Питання на прийом такi були:
У Бога вiруєш? Чи п'єш горiлку?
Тi козаками стати не могли,
Хто пука гостро, або кака рIдким.
З одного казана їли кулiш.
В одному куренi гурьбою спали
Тi, хто не мав куди податись бiльш:
Українець, поляк, турок, татарин.
I мова вiрно слугувала їм,
Допомогала ворога долати.
Нiхто навiть подумати не смiв
Заради мови брата притiсняти.
Мова як цiль - iдея вкрай дурна.
Мова - це засiб людям в спiлкуваннi.
Не в мовi рiч, а в думцi iз лайна.
Бруднi думки не роблять честь останнiй.
