Ще так далеко до твого обрію,
Ще так далеко до твоїх зірок,
Ще не написано чарівну історію
З твоїх очей, з твоїх думок …
І ще навіть не задумано,
Коли зробити відчайдушний крок.
Десь відбиваються тихими лунами
Кола й еліпси твоїх зірок …
Десь зацвітають віршами і квітами,
Десь озиваються скрипками й трембітами,
Іноді боляче від дірок,
Пробитих чиїмись кульбітами.
Іноді боляче, але це минаюче,
І назад востаннє озираючись,
І вже знову когось кохаючи,
І ніколи, ні разу не каючись …
Закидаючи все навколо квітами,
Заповнюючи все навколо музикою,
Ти ідеш, цілуючи,
Ти ідеш, чаруючи …