|
З усіх довгоногих і довгошиїх птахів цього одразу «видно по польоту»: якщо всі решта в повітрі витягують шию, сіра чапля (Ardea cinerea) такого не робить. Навпаки, вона ніби втягує її в «плечі», надаючи їй S-образної форми. Від того чапля в польоті має такий вигляд, наче вона вмостилася в зручному глибокому кріслі, загорнулася в шаль аж до підборіддя та поринула в думки… Нібито бугаї ще так складають шию, але бугая з лелекою або журавлем не сплутаєш, а довго-якимсь його в жодному сенсі не назвеш: все в нього коротке й масивне. Одне слово: бугай!
Знов-таки, з усіх лелекоподібних сіра чапля вважається найчисельнішим видом, натомість я - скільки років живу на Дніпрі! - а бачив її всього лише кілька разів. Мабуть, це пов’язане з її способом життя та харчування: чапля годинами стоїть на мілині, чатує на здобич, а тоді блискавично хапає – рибу, жабу, піявку, комаху, равлика… а кольори в неї, як випливає з назви, такі собі, прямо скажу, не павич! У зелені, поплямованій коричневими качалочками рогозу та сірими плюмажами очеретів, нерухома чапля майже невидима.
Зате в повітрі чаплю не помітити важко; двох метрів сягає розмах сірих крил з ефектною чорною окантовкою. Проте вона мов той літак: коли летить високо, то повільно, а коли низенько, то дуже швидко; а вперше я зустрів чаплю на Трухановому саме в польоті, і летіла вона повз мене нижче дерев і близько – камінцем докинути. Шшшшшууух – і нема. «Тату, рота закрий!» - ось що тоді мені порадив малий.
Та мені головне було знати, що чапля живе неподалік; птах цей тримається домівки, отже, трошки уваги, терпіння та везіння – ось і все, що треба. Так і сталося: спершу цілком випадково помітив у небі сіро-чорні крила: чапля намалювала над Трухановим островом широке коло та зникла, а я кинув купатися, фотографувати жаб і равликів і заходився чекати.
…з’явилася вона раптово та зовсім не звідти, звідки я очікував: наче екраноплан, йшла низенько над водою, майже торкаючись хвиль, а тоді хльоць! – і сховалася в очеретах. От біда! – очерети на іншому березі річечки, доки я туди, вона знову може своє «шшшшшууух» зробити. І я, лякаючи качок і жаб, плутаючись у лататті та високо задираючи ноги, як всі чаплині родичі, коли ходять мілиною, почимчикував уздовж свого берега, аби опинитися проти схованки птаха (тільки так, по воді, берегом не підеш, там хащі непролазні).
Встиг двічі натиснути спуск – а далі нагодилися майстри гребного спорту на байдарці. Гребці налякали чаплю, вона граційно сперлася на повітря крилами, спритно підібгала довгасті ноги, опинилася одразу високо над водою та зробила мені, моїй камері та гребному спорту України те саме своє - «шшшшшшшууух»!
липень 2018
П.С. Знайшов точне значення "шшшшууух"! Група вчених з Лунду, Швеція, досліджувала швидкість птахів і склала спеціальну табличку з горизонтальними та вертикальними швидкостями "птахів, що в польоті постійно змахують крилами". Наша сіра чапелька таки здатна на непоганий шшшшшууух! - 11,2-12,5 метрів на секунду. Це... 40-45 км на годину, щоб ви знали.
ID:
798773
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.07.2018 08:37:33
© дата внесення змiн: 10.07.2018 08:37:33
автор: Максим Тарасівський
Вкажіть причину вашої скарги
|
Поки що розкошуємо, поки - і доки можемо.
