Привіт. Що нового? Як настрій, скажи?
Як день твій минув, поділись, розкажи?
(Іди ти до біса, одні й ті ж питання!)
У відповідь чує мої лиш зітхання.
Нервова система струною налита,
день був не з легких і тому я розбита.
Та зранку, я знаю, двірник все забуде
і знову у соте усмішка та буде,
яка зігріває, бо плине із серця
над щирістю в діда відчинена дверця.
«І вам добрий ранок!» - завзято гукаю,
в момент той секундний добро поглинаю.
Був дядько Добриня для кожного другом,
Чомусь всі три «вищих» накинуті кругом.
Людина із казки, й людина без долі,
життя все засипане пудами солі.
Колишній військовий побачив не мало,
А зараз ледь має на хліб і на сало.
І де він бере те велике завзяття?!
Добро пробиває всі слої лахмаття.
Сьогодні як завжди вертаю, ось дома,
болить голова, в ногах теж утома.
В думках той старий, що знов заговорить,
про все розпитає, лице не спотворить,
та місце, де завжди стрічала Добриню,
без голосу чахне, встелившись полинню.
Від бабки Наташки я згодом узнала,
Що дядько Добриня, - складами казала, -
знайшов нову хату, в його там родина..
«Адреса якая?». «Яка? - Домовина.»
Роки за роками пливуть гордовито,
Та дядька Добриню не сію крізь сито.
Надіюся завжди почути ті вісті,
Що дядечко знов на робочому місці.
27 березня 2017
Пи.си. Даним віршем виграла поєдинок між любителями поезії.
Ще одна людська життєва історія... Дуже вдала сюжетна лінія, хвилюючий вірш!
Елль Небел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо дивитися взагальному на наше життя з гори, то воно не буде спокійним. Є лише люди, які в гармонії живуть з долею, а деяким не так пощастило. Дякую, що не лишились байдужою пані Катерино
дякую 
