Я ВТІКАЮ ВІД СЕБЕ ВІД СВІТУ
Я, втікаю від себе від світу...
де босоноге дитинство моє,
туди де мамине батькове літо
і зозуля щасливі роки кує.
У спогадах злітаю додому...
де замріяні вишневі сади,
вечір заколихує мою втому
розвіюють печаль стрункі яени.
Ясени ,мої стрункі ясени!
Заспівайте,пісню моїй душі,
синьоока зіронько осяй стежки
де шелестять трави у срібній росі.
Пахнуть ніжно піони жоржини ?
під вікном лілія рута мята
сочні груші яблука і малина
бо сад посадили батько і мати.
О яка прекрасна щаслива мить?
для тебе весна і літо цвіте?
у криниці чиста водиця дзвенить
і бється батьківське серце золоте.
Я пташкою лину до калини,
щоб до півночі слухати пісні...
і від щастя злітаю в небо синє
бо стежками села іду до рідні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Дуже гарно! Душевно!
Яка то прекрасна мить,
коли поруч родина ...
Аж серденько тремтить..
Мати стрічає доньку й сина...
Сонцем осяяна світлина...
Хай завжди буде мирна днина
Й прекрасним, теплим увесь світ!!!
Дуже гарно! Душевно!
