Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шостацька Людмила: ДВІ ГАННИ - ВІРШ

logo
Шостацька Людмила: ДВІ ГАННИ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ДВІ ГАННИ

           Безсоння. Сюжети приходять самі, без запрошень, відштовхують сон кудись далеко і надовго.
	   Ця історія завжди хвилювала мою, нині покійну, маму. Історія її двоюрідного брата. Це – був невеличкий чоловічок, вдався за зростом до свого батька.  Іван мав дружину і маленьку Ганнусю. Моя мати працювала в лікарні медичною  сестрою. Вона не була подругою його дружині, але вони були в гарних стосунках Якось Валентина прийшла до моєї мами на пораду. Вона сказала мамі страшну річ.  Мовляв: "Мама змушує віддати дитину чоловікові, а самій іти в місто". Каже що та собі там ще знайде лейтенанта. Моя мама навіть не знала що їй на це  відповісти. Як це віддати дитину? Чому? Кому? Жили, як усі люди. В повоєнні роки нікому не було солодко. В селі дійсно вимотувала важка праця. Але ж як віддати?
              Чи то стара не давала спокою, чи то вже молода налаштувалася на таку  думку – одного дня вона приносить цю дитинку до лікарні. Дівчинці тоді було  вісім місяців. Просить лікарів оглянути дитину. Дівчинка була чистенька, гарненька і, як виявилось – здорова. Потім жінка комусь сказала, щоб пішов за Іваном.  Іван якраз був в центрі, неподалік крамниці. Прийшов зразу ж – жінка кличе.  Валентина зібрала людей: «Дивіться, я йому віддаю дитину здорову і назавжди». Люди просто обімліли від шоку. Іван можливо вже щось колись чув на цю тему.  Невідомо. Зняв з себе верхню одежину, прикрив нею дитину і поніс додому. Дитина ще тягнула до неї рученята, але це була її остання зустріч з мамою.
             Дядько мав ще пристарілих батьків, приніс їм Ганнусю і всі разом почали опікуватися дитиною. Дівчинка підростала, всі розуміли, що дитині потрібна мама. Мама-зозуля ніколи не передумала виправити ситуацію, дядькові вона ніяк не виходила ні з голови, ні з серця, але він одружився з жінкою з сусіднього серця.Це була ще одна Ганна в домі. Жінка була трохи вища від чоловіка. Але вона була дуже доброю людиною, прихильною до його дитини. Дівчинка називала її мамою. Згодом з’явилися спільні діти. Ганна ніколи їх не розділяла.
	Валентина в місто не виїхала, лейтенанта не знайшла. Згодом вийшла заміж за конюха. Цей дуже програвав Іванові. На зріст був такий самий невеличкий. Іван був гарніший, грав на скрипці, добре знав математику і був майстром на усі руки. Згодом він збудував гарну хату своїми руками, від фундаменту, до даху.
         Працювали важко, на колгоспних роботах. Ганні довелось працювати в 
одній ланці з Валентиною. Ніколи про дитину не говорили. Коли молодша Ганнуся виросла, доля її закинула в місто Херсон. Вона вийшла там заміж, народила дівчинку і хлопчика. Має доброго чоловіка. Той її вмовив спробувати познайомитися зі справжньою мамою. Мама відмовилася навідріз. Навіть сказала, що їй цей цирк не потрібний. Від другого шлюбу мала сина. Що цікаво, що він дружив із меншим сином дядька Івана. На жаль, вони потім при різних обставинах обидва загинули. 
	Мама Ганна у воєнний час була на примусових роботах у Німеччині. Коли одержала компенсацію – поділили усіх дітей, Ганнусю не забула. Так як усім вділила. Дядько на старість любив випити. До самої смерті мав агресію до цієї святої жінки і мав сум за зрадженим коханням. Схоже, що Валентина залишилась в його серці і заважала йому жити.
	Дядько був майстром з виготовлення будинків на той світ.Будував їх багатьом людям. Не стало і його. Валентина стала вчащати до церкви. Не знаю, що це було. Чи було покаяння взагалі? Вона більше нікому не була мамою. В місті мала дві онучки, вони її провідували, допомагали їй. Але покинула цей світ у самотині. Доля ж з Ганною обійшлася не справедливо.  Вона довгий час була лежачою. Найменша дочка щодня після робот  приїжджала з міста, вдень поглядала сусідка. Діти достойно провели маму  на вічний спокій. 
          Молодша Ганна так і живе у Херсоні, має гарну родину і власний бізнес. А біль покинутої дитини червоною ниткою пронизав її життя.

ID:  793974
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 01.06.2018 09:16:20
© дата внесення змiн: 01.06.2018 09:16:20
автор: Шостацька Людмила

Мені подобається 13 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (412)
В тому числі авторами сайту (29) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Ольга Калина, 03.06.2018 - 07:52
12 12 12 Сподобалось.. give_rose
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Ольга Калина, 03.06.2018 - 14:31
Дякую,Ольго. 16 flo21
 
Valentyna_S, 01.06.2018 - 22:45
12 12 16 Гарно і цікаво пишете про людські долі. Як воно в житті буває...
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Valentyna_S, 03.06.2018 - 14:32
Дякую Вам,Валентино.Зараз маю таке ж з племінником... 16 flo21
 
Ганна Верес, 01.06.2018 - 22:14
От і зрозумій людську долю: чому так? Чому Ганна старша (свята) не тільки втратила здоров'я, а й потрібного догляду не мала? Хто і чому так розпорядився? Чому наказане добро? Гарний твір, цікавий, життєвий. 12 12 12 give_rose
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Ганна Верес, 03.06.2018 - 14:35
Дуже багатого в житті не зрозумілого.Хоч кажуть,що добро перемагає,але якою ціною.Мені завжди було жаль цю великодушну жінку. 16 17 frown Дякую Вам,пані Ганно. 16 flo26
 
Дніпрянка, 01.06.2018 - 22:11
16 17 Цікава розповідь. А в житті,Дійсно як на довгій ниві.
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Дніпрянка, 03.06.2018 - 14:37
Дякую Вам,пані Лідіє 16 flo21 .Жаль тільки,що багато несправедливого. 17
 
Людські долі, що вражають... 12 16 17 flo31 give_rose
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Людмила Пономаренко, 03.06.2018 - 14:38
Про таке хочеться писати,хоч якось віддати данину пам'яті добрим людям. 16 17 flo36 flo21
 
геометрія, 01.06.2018 - 16:56
Сумна і хвилююча історія,Людо! На жаль сумних історій більше, ніж усіх інших; таке життя... 12 flirt 17 flo31 flo19
 
Шостацька Людмила відповів на коментар геометрія, 03.06.2018 - 14:40
Дійсно,що багато невеселих сюжетів.А скільки я зараз чую,що дітей чоловікам залишають. 17 frown Дякую Вам. 16 flo21
 
Lana P., 01.06.2018 - 14:44
💕Дякую Вас за життєву історію🍒
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Lana P., 03.06.2018 - 14:41
Дякую,Лано. 16 flo21
 
majra, 01.06.2018 - 13:27
give_rose 16 17 Яка душевна історія! Скільки таких є у світі!... Кожне життя - це ненаписана книга...Дякую! 12 12 12
 
Шостацька Людмила відповів на коментар majra, 03.06.2018 - 14:42
І я Вам дякую.Колись моя співробітниця казала,що кожна людина - то книга.Так і є. 16 17 flo21
 
Чайківчанка, 01.06.2018 - 12:55
give_rose
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Чайківчанка, 03.06.2018 - 14:42
Дякую. 16 flo21
 
Серафима Пант, 01.06.2018 - 11:54
Обов"язково повернусь та прочитаю.
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Серафима Пант, 03.06.2018 - 14:43
Щиро дякую. 16 flo21
 
Серафима Пант відповів на коментар Шостацька Людмила, 03.06.2018 - 15:32
Іноді реальні історії дивують своєю.....алогічністю, несправедливістю - так, ніби доля сидить і, забавляючись, експерементуючи, пише життєві сценарії. Іноді не кровні діти мають більше любові, поваги до своєї (от, не напишу названої) мами, ніж кровні 17 - це вже зі своїх особистих спостережень.
Дякую за Ваше 16 ставлення до чужої долі.
 
Ніна Незламна, 01.06.2018 - 11:31
12 12 17 16 Нажаль життя не завжди є солодким і таким би як хотілося.Гарно,Людочко!!!Успіхів Вам! flo26 flo36 flo31 21 22 22 flo21
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Ніна Незламна, 03.06.2018 - 14:43
Дякую, пані Ніно.Навзаєм! 16 16 16 flo26
 
Н-А-Д-І-Я, 01.06.2018 - 11:13
12 12 16 17 Сумна історія...Та життя у кожного різне...Хай тобі щастить, Людочко.. Це - щирі мої слова... flo26 flo16 flo17 flo18
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Н-А-Д-І-Я, 03.06.2018 - 14:45
Я вірю,Надієчко,в щирість кожного твого слова з першого дня і з твоїх віршів.Дякую тобі за витримку читати. smile 16 16 16 flo21
 
05 Хвилююча історія! Таке життя...
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Світлана Семенюк, 03.06.2018 - 14:46
Так,чого тільки в житті не буває...Дякую Вам,Світлано. 16 flo21
 
Леонід Луговий, 01.06.2018 - 09:25
17 17 flo11 В житті трапляється всяке...
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Леонід Луговий, 03.06.2018 - 14:47
Це-точно. 19 22 22
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: