дівчинка моя мала
якби знала все що буде
тоді б зовсім не спала́
але сплять безпечні люди
рідні очі де блакить
знову дивишся з питанням
де кінець усім стражданням
де закінчується мить
відповідь моя ніщо
і лише зірки́ прозорі
дивляться на вічне горе
тих хто тисне на гачок
твоя шкіра що блищить
коли ти виходиш з ванни
і твої стрибки з дивану
то дитинства тво́го щит
бо воно первісний рай
пекло тільки для дорослих
брехунів катів серйозних
доню моя зачекай
насолода і краса
з часом колір пожовтіє
як і втома буревієм
спершу прийде ніж гроза
дощ дорослого знайде́
змиє йо́го смерть сльозами
діти в церкві скажуть амен
їх новий чекає день
