За горнятком пахучої кави,
Десь розбуджу мій, сонячний Львів,
Грають весни в мигдальні заграви
І шукають жасминових снів.
У старому трамваї згублюся,
Криком птаха впаду межи площ,
Із долонь знов любов'ю проллюся,
Вмиє душу закоханий дощ.
Доторкнуся устами свавілля -
До схід сонця живиться лоза,
Он, мій Львів, ожива, мов весілля,
Мов ранкова весняна гроза.
А я сяду буденно в кав'ярні,
Смаком кави весь всесвіт зіп'ю,
Оживе свіжий ранок в нектарі:
Як тебе, рідний Львове, люблю.