Любов – у цьому слові цілий світ,
і ти, і я, і білий цвіт…
Яке то щастя так кохати,
щоб про гординю забувати,
і все, що є в другім цінити
без краплі користі – любити…
Любов – вона гартується в роках…
розлуках, болях і думках…
Природня, справжня, на віка,
що не буває без гріха…
Порою гірша за полинь,
що вмить затьмарить неба синь…
Любов – уміє вбити й оживить…
доземно впавши, вверх злетіть…
в безмежнім просторі легка,
мілка й глибока, мов ріка…
Та неможливо в світі Жити,
щоб серцем палко не Любити…
