Як весняні тумани вмиють трави росою,
А пісні жайворові збудять небо від сну.
Зелененькі листочки, мов свічки над вербою,
Розцвітуть малахітом у погоду ясну.
Загальмуються ріки від води снігової,
«Кум-кума» пролунає під пісні комарів.
Ми лічитимем зорі, стоячи під вербою
І вдихатимем запах від сільських димарів.
А коли полоснуть всі садки білим цвітом,
Загуде біля вишень із пергою бджола.
І тепленькі «сніжинки» полетять понад світом,
Тоді знову тумани нам торкнуться чола.
