Менi недобре, мамо, повернися
Отою, що зарадити умiла,
Благаю, винувато не дивися,
Я ли́шень про одне прошу несмiло
Менi незручно, мамо, як i завжди
Не здовольнюся ставленням до тебе,
Канючу не утiхи, лише правди,
Щоб доторкнутись поглядами неба...
Були одним, а нинi в оболонках,
Якi тихцем лiкуєм вiд пробоїн...
Нема душi у соцмереж iконках,
У тому полi, мамо, я не воїн!
Формального "що скажуть", "як годиться"
Не треба, я , пробач, його позбувся.
Менi твоя любов забута сниться,
Яку вiдклав на потiм i незчувся,
Як "потiм" те промчало сiрим слiдом,
Мов сивий дим iз двигуна старого...
То може, зараз не частуй обiдом,
А нагодуй любов'ю сина свого!
