ЗОДЯГНУСЬ В НЕБЕСНІ ШАТИ ОСЯЙНІ
Зодягнусь в небесні шати осяйні
із променя зроблю золоту корону
із мрій увінчаю весну на землі
із пелюстків квітів встелю дорогу.
Розпахну, своє вікно у яблуневий сад...
щоб на стінах вигравало райдужне світло,
небесний храм росою засіє щастя зорепад
розвіє гірку скорботу на крилах вітер.
Зіп'ю ,чашу любові із літнього світанку
зацілую у почуттях квітучий тихий рай
злечу птахом у вічне безсмертя зранку
нахилю зорі ,щоб квітнув тобі зеленгай.
Від сльози проросту із землі травою
у пишнотрав'ї зашелескочу первоцвітом
із чистого джерела розіллюсь водою
щоб у молочній річці ти купався літом.
Прилину ніжною піснею до твого серця,
у мовчанні в тишині прочитаєш думи мої,
і я закружляю лебідкою в синім озерці...
щоб подарувати тобі Всесвіт моєї душі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
Гарний вірш. Красиві слова: " Прилину ніжною піснею до твого серця, щоб подарувати тобі Всесвіт моєї душі."
