Дерева тихо шепотіли,
Що ти вже хочеш йти від нас.
І березень ти запросила
На свій прощальний, білий вальс.
Ти сонцю в руки не даєшся,
Танцюєш в білому вбранні,
А вранці візерунком в'єшся,
У всіх маршрутках на вікні.
Дерева про весну шепочуть,
Тепла чекає старий крук.
А в озері качки хлюпочуть,
Їдять з твоїх холодних рук.
Співаєш з вітром пісню ніжну,
Морозом дихаєш до зір.
Ти справді жінка дивовижна,
Що вкотре вийшла у ефір.
Лунає пісня понад містом,
Але в душі - весняний джаз,
І теплим променем, врочисто,
Весна всміхається до нас!
Дерева зранку шепотіли,
Що ти вже речі спакувала,
І на прощання, снігом білим,
Країну нашу обійняла!
