Під зоряний сміх,
що розіллявся дощем,
Під мріями ночі,
що прикрилась плащем,
Під наглядом місяця,
що плентавсь конвоєм,
Під розлогою липою зустрілися двоє.
Від палкого цілунку
серце мліє, тріпоче.
Замовкли слова —
говорять лиш очі.
Їх слухала ніч,
їх чула липа й сп’яніла —
А любов все цвіла
вже й в повітрі бриніла.
Втомилися мрії,
розбрелися тихцем,
Потяглися зорі
за молодим вітерцем.
Світанок згортає
темну ніч у сувої.
Під розлогою липою прощаються двоє.
Прощаються двоє,
Щоб знову зійтись,
При зорях кохатись,
Захоплива мить.
Стрічати світанки
І Сонце умите в росі,
Про це як згадаю...
Колись молоді були всі.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, колись ми були молоді. Це було так давно(я про себе)Гарного дня!