Під зоряний сміх,
що розіллявся дощем,
Під мріями ночі,
що прикрилась плащем,
Під наглядом місяця,
що плентавсь конвоєм,
Під розлогою липою зустрілися двоє.
Від палкого цілунку
серце мліє, тріпоче.
Замовкли слова —
говорять лиш очі.
Їх слухала ніч,
їх чула липа й сп’яніла —
А любов все цвіла
вже й в повітрі бриніла.
Втомилися мрії,
розбрелися тихцем,
Потяглися зорі
за молодим вітерцем.
Світанок згортає
темну ніч у сувої.
Під розлогою липою прощаються двоє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2018
автор: Valentyna_S