Замість тисячі слів - посивілі троянди від снігу,
А мороз, як митець, візерунки чеканить на склі...
Я дивуюсь щораз фантастично-реальному збігу
Як зустрілися ми в хаотичних тенетах Землі?
Павутиння мереж обсотало всі долі і рухи,
І здавалось, життя вже втрачає свій зміст і резон...
Я чекала!.. ти - теж! і сьогодні з"єдналися руки,
Щоб довіку серця відбивали свій ритм в унісон!
Щоб завжди так іти, і колючу стерню обминати,
Там де ходить любов, там не виросте чортополох...
Бо навчилися ми і радіти, любити й чекати
Об"єднались світи, і один став нам раєм для двох!
