Несподівано, недоспівано зникну,
Хоч, мені воно – як німе кіно, звикну...
Залишу тобі у твоїй журбі правду,
Щоб ніхто не знав більше, хто я на-
справді
Замолю життя болем каяття, зможу.
Шосте почуття – то одне сміття, схоже...
І тобі одну залишу вину – зраду,
Припечеш поріз йодом своїх сліз
– Ядом…
Рознервований, ацетоновий подих,
Активовано індиговані коди,
Не спростовано невтамовані суті,
Не враховано…
Не самі собі судді…
2013
