Встав би, батьку Хмелю!
Встав би, батьку Хмелю,
Встав би, подивився.
Чому на Вкраїні,
Народ зажурився?
Де твоя могила,
Лише вітер знає.
Розповів нам грішним,
Що далі чекає.
Пани і підпанки,
Знову вже банкують.
Неньку Україну,
Нашу не шанують.
Все, що залишилось,
Тихенько грабують.
Як сліпі – не бачать,
І глухі – не чують.
Поки є в коморі,
Народ ще кріпиться.
Від цього бедламу,
Уже дуже злиться.
Показав два рази,
Силу на Майдані.
Тільки ті, що зверху,
Чомусь невпізнанні.
Є ще один ворог,
Мушу нагадати.
Сусіди, "братушки",
Не дають нам спати.
На нашу земельку,
Ласо споглядають.
Слушного моменту,
Мабуть дожидають.
А москалі, батьку,
Зовсім знахабніли.
Кусок України,
Собі відкусили.
Степи, наші східні,
Підло підпалили.
Тому і тривожно,
Їх ми не відбили.
Та є у нас батьку,
Є ще чим гордитись.
Козаки чубаті,
Пішли в поле битись.
Кіборгами нині,
Люди усіх кличуть.
Бо вони – без страху,
І їм дуже личить.
То ж, вставай вже, батьку!
Та пошли нам сина.
Якого б любила,
Твоя Україна.
Бо чому так сталось?
Я й досі не знаю.
На свого Мойсея,
Надіюсь… Чекаю…
09:10.10.01.2018.
ID:
770543
Рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата надходження: 10.01.2018 09:46:24
© дата внесення змiн: 19.03.2018 08:43:18
автор: Михайло Онищенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
