Для тих,хто питає (і тих, хто байдужий:))
Я світло пролию на власні вірші,
Комусь це цікаво,а іншим не дуже,
Що твориться зараз у моїй душі...
Чому стільки смутку, чому так глибоко?
Бо цінності дивні у тих хто навкруг!
Позбавлені крил, а літають високо,
Зникає поняття - де ворог, де друг.
Чи я щось лукавлю?Чи може неправда?
І в кожному слові впізнали себе...
Не там Ви шукаєте втіхи й розради,
І обраний шлях не до щастя веде.
Та хто я така, щоб про інших судити?...
У кожного в шафі свій власний скелет.
Ніколи не зможу я всім догодити,
Тому моє щастя - маленький секрет...
Простягнуті вранці маленькі долоньки...
Обійми дитячі, хіба це не рай?..
Дарунок від Бога - синочок та донька,
Любові у серці моїм через край!
Я жінка, я мама й кохана дружина,
Я маю опору й надійне плече.
Мені пощастило зустріти людину,
З якою проблеми розбилися вщент.
Мій простір,мій Всесвіт,моя безкінечність.
Я дякую Богу, що крила дає...
Кричати про щастя не дуже доречно.
Для тих, хто питає - вже відповідь є:)
