Скільки ще всього бачити, скільки всього ще знати
Тіні, що ніколи не плакали, просто під небом згорали
Шматочки останніх слів, що невдалося сказати
В темному подиху ночі тихо собі так кружляли.
Скоро все стане пам'яттю, синьою, жовтою птицею
Хто ти, герою із спогадів, ти ж комусь все ще снишся?
Що ти хотів сказати, ранений вражою спицею?
Я тобі лиш кричала: "Милий, зі мною залишися"
Хто ти, солдате без імені, де твоя рідна хата?
Що тобі, любий, снилося, чи не лягав ти спати?
Десь за крутими дорогами жде тебе твоя мати
Хто ж розповість їй змореній, що не потрібно чекати.
