На голові
Коли задовбує мене життя,
Міняються реалії земні,
І я стомившись від цього буття,
Лишаю все й стою на голові.
І гривна враз летить угору,
А долар не цікавить навіть проститутку,
І не дорожча газ в зимову пору
немає в олігарха надприбутку.
І поки я стою на голові
Звикаючи цієї новизни,
Суддя-хабарник повертає хабарі
Народу, до державної казни.
І депутат порвавши на собі сорочку,
Що солодко з трибуни так співав,
Проливши сліз мо цілу бочку,
Зізнався, що весь час брехав.
І світ втомившись у всесвітній лайці,
Нарешті присмирив всіх гадів,
І москалі бриньчать на балалайці,
А не стріляють по сусіду з градів.
Як хочеться, щоб так було весь час,
І не було старому вороття,
Але Всевишній дбаючи про нас,
Не дав на голові стояти все життя.
Дуже сподобався вірш! 
П.Миколо, хоч Ви заходьте у гості, усі десь поділися - запрошую на останній твір - "Змахну крилом"
