там – радість, там – розум; а я на межі стою,
бо дбаю про свій вогонь, а на годину свою
чекаючи довго. знаю, хто всі ті люди
і чого вони хочуть. тут все, як і всюди,
замішано на болоті, а осяяно сонцем брехні.
навіть їм вже тут місця бракує,
і вже давно – мені.
крива трясобабця чекає на хлопця.
– інстинкт. я біжу, як тікаю.
я біжу, бо такий мій інстинкт:
біжу попри усмішки й тіні, що усміхаються.
мене жене інстинкт, бо він мене жене.
попри багнистий берег отруйної річки –
все багнистіший, дедалі отруйнішої ріки –
там на березі розлючені
можновладні товсті чоловічки
махають мені зупинитися, вбрані
в ку-клукс-кланівські клобуки;
й попри знов ті самі перевалочні пункти ненависти.
все, як в клятому з дитинства жахливому лабіринті.
де ж медуза – чи хто? відпусти, я боюся тут впасти,
читаючи ваші оповідання. я заснув на диктанті-брезенті:
– крива трясогубця чекає на хлопця.
я біжу: то інстинкт мене так жене;
я біжу, мов той олень, закинувши роги на плечі;
я біжу, мов горю – то мій жаль, то моє страшне
благословляє на смерть і спонукає до втечі.
та від чого й до кого? я біжу, мов той лось;
його жене інстинкт, щоб біг та не боявся
в цьому темному лісі, де життя почалось,
де він жив все життя, а лиш тепер злякався.
на стінах стріли й позначки – куди вони ведуть?
я думаю, вони ведуть до водопою,
а більш нема куди. де вихід? плекаю в серці лють,
плекав вогонь, а далі – не знаю, що сталося зі мною.
я стояв на межі, я біжу, я реву: "не вбий" –
то було в понеділок, а сьогодні вже, кажуть, неділя.
ці знаки на стіні ведуть від країни мрій
до страшного рогатого, як я сам – так, я сам, божевілля.
то інстинкт. я біжу, – я біжу, мов ведмідь.
я біжу, аж не вірю, аж туман мені в очі кричить:
ну гаразд, ми побачимо, що там чекає на хлопця,
хоч то вже давно відомо: крива бабця, душа самогубця
за твором: instinct, iggy pop
ID:
748038
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 27.08.2017 21:22:17
© дата внесення змiн: 27.08.2017 21:22:17
автор: norton
Вкажіть причину вашої скарги
|
