Небо хмарами лякало аж три дні,
Спека і задуха сильно дошкуляли,
В небі чорний дим курився вдалині,
В танці вітер і пилюка гарцювали…
Квіти знітились і зблідли без води,
Листя зморщилось у сонце-пеклі літа,
Соком переспілим налились плоди,
Сумно нудьгували горобці на вітах…
Раптом злива увірвалась у двори,
Дощ періщив, стрімко йшов густий стіною,
Небо лляло воду, як з відра, згори,
Тишу вітер різко розірвав струною…
Злива струменіла прямо і навскіс,
Землю заливала, реготала громом,
Дощ приємну прохолоду нам приніс,
Не лякав сьогодні грізним буреломом…
З часом злива стихла, вгамувався грім,
Морок чорних хмар розвіяв вітер-спринтер,
Знову Божа благодать прийшла в мій дім,
Сам Господь мої страждальні сльози витер…
А нам все дощику немає,лише колишеться колиска із хмарками і вітер все,все дошкуляє,кудись летить та поспішає...
