– Будь ласка – дві кави,
Ще будьте ласкаві:
Смачненьке – душі,
Так, можна – вірші.
Попрошу ще повість
Про розум і совість.
Дві ложечки цукру
Бандерівці й Укру.
Будь ласка – ще мову
Мою веселкову!
Це – я, Україна!
Ти чуєш, людино?
Гарний вiрш, Людмило. Дiйсно, красиво звучить. Дуже мудрi, правильнi звернення. Так можна ще тодi i прозу замовити, якщо цiкава i захоплююча, то також пiдiйде. Скажiмо, он - Марко Вовчок(вона ж Марiя Вiлiнська) лише прозовi твори писала, а завжди високоi якостi вони були. Навiть Тарас Шевченко iй присвятив один зi своiх вiршiв.
Може тодi вам пiсля 4 рядка - ще додати, скажiмо, ось такi рядки:
Попрошу ще - повiсть
Про розум i совiсть.
Людмило, а якщо тут головна героiня - Украiна, у неi жiночiй рiд, бандерiвцi - також жiночiй, а укру - чоловiчiй рiд. Тому, якщо через дефiс, то якось не зовсiм пiдходить, тодi не зовсiм зрозумiло буде. Може вам тут замiсть дефiса поставити лiтеру "й": "Бандерiвцi й Укру".