О посестро мила, по лірі співучій собрате,
Як бачити важко, коли поміж нами незгода!
Чом помилки інших не вміємо ми пробачати,
Чи діє на нас часу нестійкого погода?
В країні війна… агресор – сусід невситимий.
І чвари між нами – йому, безсумнівно, на руку.
А нам понад все – єднання ось тут, між своїми,
Щоб стати горою на всю українську потугу!
Не лайтеся, любі, пробачте провин, ненавмисних,
Дошкульні уколи… буває всього між ріднею
Щоб знову, як було, послухати іншого пісню
І в звершення нові в житті крокувати із нею.
Життя наше куце. В масштабах космічних – мікробне.
І втрати між нами нічим не загоїш, мов рани
Не тратьте серця на щось другорядне, щось чорне,
Бо це обернеться на рабство нове, на кайдани.
Ділили вже нас… століття тому… і раніше.
На чорних і білих, червоних, зелених, папужних.
Згинали в ярмі щоразу нахабніше й зліше
Над нами здіймались як іго імперське, потужне.
Два списку для вибору: чорний і білий нам дали.
Їх бачив і я. Та в них не заношу нікого.
І це не тому, що всі мені милими стали,
Я Вас, мої друзі, заношу до серденька свого!
Ось там ви записані! Там, нарівні із ріднею,
Бо кожний із Вас – це квітка із древа народу
З якого і я! Тож дайте мені п’ятірнею
І миром завершимо нашу братерську угоду!
Я вдячний і недругам. Добре, як гавкіт зухвалий
Відверто від них заліплює брязкотом вуха,
Хай лине відкрито! Нехай караван іде далі!
Чи слід отих шавок, шановні панове, нам слухать?!
06.06.2017
Всіма руками "за"!!! Я теж не вношу нікого у списки - це "сортування" для творчих людей недоречне))) (всі, хто мені подобається і так це щодень відчувають... і ті,хто не подобається теж!)
Дякую Вам, Іриночко, що й Ви однієї думки зі мною. Ні до чого нам ті списки. Одобрямсу у творчості не може бути. Ми всі різні, різний рівень культури, освіти, різний життєвий досвід і коли вже здружилися, то треба бути трохи толерантнішими до друзів, терпимішими, бо й хто з нас не без гріха?
