В неділю з татусем і мамою
Я в храм ходила перший раз,
Складала ручки перед брамою.
І свічки ставила за нас.
Із високості, аж з-під неба
Промінчик доторкнув мене,
Шепнув, моргнувши : Так і треба,
Моє дитятко золоте !
А із ікон на мене очі
Дивились ніжно, як татусь...
Тепер із казкою щоночі
До промінця свого молюсь.
Матуся каже: Світло Боже
Торкнулося мого чола,-
Робити збитки вже негоже,
Бо зовсім я вже не мала.
Прошу здоров"ячка для мами,
Для татуся і рідних всіх,
Щоби війни не було з нами,
Бо убивати - перший гріх !
ТАК, ГАЛИНКО, ТРЕБА ІНОДІ ПОВЧИТИСЬ У НИХ...
