В неділю з татусем і мамою
Я в храм ходила перший раз,
Складала ручки перед брамою.
І свічки ставила за нас.
Із високості, аж з-під неба
Промінчик доторкнув мене,
Шепнув, моргнувши : Так і треба,
Моє дитятко золоте !
А із ікон на мене очі
Дивились ніжно, як татусь...
Тепер із казкою щоночі
До промінця свого молюсь.
Матуся каже: Світло Боже
Торкнулося мого чола,-
Робити збитки вже негоже,
Бо зовсім я вже не мала.
Прошу здоров"ячка для мами,
Для татуся і рідних всіх,
Щоби війни не було з нами,
Бо убивати - перший гріх !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730817
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 27.04.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова