Мирогоща в серці завжди,
Чи зима, а чи весна.
Спомином мене обнявши,
Щораз в думах вирина.
Край села веде дорога,
Де малим ходив у ліс…
Що вертала до порогу,
Як гриби додому ніс.
На весні біля чугунки*,
Грали з хлопцями футбол.
І водили тут веснянки,
Першу тут зустрів любов.
Мирогоща в серці завжди,
Наче казка це село.
Дивно так колись назвавши,
Хтось поставив на крило.
І донині Мирогоща
Знов мене зове у ліс.
Я іду немов на прощу,
Тут родився я і ріс…
Чугунка* - залізниця
Щемні спогади дитинства завжди повертають нас у дитинство, таке далеке тепер. Дуже хороший вірш. Село, моє рідне, село.
Життя кришталева криниця.
Давно побіліло чоло,
А ти мені снишся і снишся.
