Кажут нині день Поета:- Як сі паньство мают?
Бо всі гуси по селі без пір'є гуляют.
Шо за пера нині роблют... то вже кара Божа,
Таке всьо то ніц не варта, як Касьчина "рожа".
Встала зрані, йде до стайні... а там- світе білий,
Навіть гусак старий юш не чорний, а чось посивілий.
Завітав хтось тої ночи до неї у гості,
Тихо виключив машину і лишив на мості.
Мала страху вийти в ночИ, би сі не зі...ти,
То заперла сі в коморі, жи є заду хати.
Ніц не взєли іно пір'є...і то тілько грубе,
Її Стефко так сі вкурвив, жи наставив зуби.
Губи му сі так юш трєсли, як старій кобилі,
Але сі тримав на місце, на великій силі.
Шо теперкай має бути, на дворі ше зимА,
Гуси мої такі сині, як та пуповина.
Мусів Стефко навіть втєти, ту жи гріла єйці:
Бисте так здоров'є мали, як повні відерці.
Дві пирини мушу шити- бо такого пуху:
Як би я вас,хлопці, прала, по за ваші вуха.
Розробила усьо м'ясо, тушонки, рулєта:
Дай вам щастя, добродії, у ваш день- Поета...
