Я для тебе перетворилась в звичку?
У сигарету, без якої гірше,
Коли потреба затягнутись переважає усі інші?
Важко покинути, коли вже звик щоранку
Вдихати запах кави, нестепних сигарет,
Коли чекаєш ніжних усмішок на ганку,
Та звичних справ, рутини лет.
Ти кажеш, нащо тобі робити те,
Що твоїм примхам не до ладу?
Потрібно жити так, що було зле
Печінці, голові і веселитися на славу.
Але якщо так хочу жити я?
Відкину усі правила і запитання.
Ти засмутишся, як постійно сумувала я,
Та мені буде байдуже на всі благання.