О, ці уста, ці погляди ці руки,
Розкуті і цнотливі водночас,
Твій стан і мелодійні ніжні звуки –
Танок, котрий до глибини потряс.
Ти мов вогонь, примхлива Соломіє,
В тобі життя, і пристрасть і жага:
Проси усе, що хочеш, вмієш, вмієш
Причарувати юна і нага.
І іншого вже не чекали дива
Та раптом з уст зірвалися слова:
- Коли я вам так добре догодила,
Хай буде тут Іванова глава!
-
Чи відала тоді, що просиш ти
Себе гріху у жертву принести?