Пам’яті Світлани Костюк
присвячується
Коли переболить земне
і одійде усе таємне,
пробачте, що нема мене,
коли згадаєте про мене.
Згадайте, що нема мене,
коли почуєте про мене.
Душа поета все одно
проб’ється зеленню сумління,
де сіється моє зерно
і на ґрунти, і на каміння.,
де сіялось моє зерно
і на поля, і на каміння.
Аби рівняти кожен міг
стезі, що стеляться під ноги,
в надії, що якась із них –
одна на всіх пряма дорога,
в надії, що одна із них,
всього одна – веде до Бога.
Хай буде пісня без кінця,
аби ішли до нас у гості
веселі люблячі серця
і при житті, і на погості,
аби єдналися серця
і при житті, і на погості.
Тоді й зійде душа моя
нехай у полі, та на волі
ще оживуть, такі як я,
для іншої моєї долі,
де вродяться такі як я
для кращої на світі долі.
Світла пам"ять,Світлій Душі.
Коли мені стало відомо про смерть Світлани,я два дні перечитувала її поезію,щось відбувалось, я відчувала ту біль,яку вона перенесла за життя.Хай її траєкторія світиться завжди.
Душа поета все одно
проб’ється зеленню сумління,
де сіється моє зерно
і на ґрунти, і на каміння. Гарні пісенні рядки, чуттєве виконання. Дякую.
Я теж маю вірш про неї: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711021 Якщо побажаєте, можете познайомитись.
пам'ять про гарну людину надихнула гарного поета на пісню! Вдало, як на мене, Ігоре! 
