Я чайкою до тебе в сон прилину,
Тихенько витру слізки із щоки,
Ти, як завжди, розкажеш про всі біди,
А я тобі, в дарунок, радість принесу
На стомленім крилі...
Я ластівкою прилечу до тебе,
Коли спатимеш так безтурботно ти,
І сидітиму поруч тихенько,
Твій сон охороняти буду від біди...
Я зіркою в долоні упаду твої,
Щоби ти зміг бажання загадати,
Те заповітнеє, із мрій дитячих взяте,
І зірку ясную від себе, більш ніколи вже,
Не відпускати...
Я сонця променем загляну ніжно у твоє вікно,
І сльози висушу на лагіднім обличчі.
Якби ж ти тільки знав, як ніжність й простота душевна
Тобі, мій милий, личить..