Як всесильна вода розмиває пісок, бере в море,
Так і нас розмивають роки, стерши межі світів.
Всі дороги ведуть в Рим, а війни ведуться від Трої,
Та ніколи у воєн не було своєї мети.
Там, де сходяться монстри, боги, люди - ставиться кома,
А смерті за кохання - найгірше, що тільки було.
Що ти бачив? Триреми? Щити? Леза? Щось невідоме?
Та напевно, що все. З ними - сотні таких перепон.
Що родами збудоване, у вогні нищиться скоро,
Перемоги такі не вартують монет чи земель,
Та й людей не повернеш - їх взяло в обійми те море,
Що розмило пісок, відібравши піщинки з пустель.
Сила має свої слабкі сторони - щось з роду правил.
Навіть стіни фортець не витримують хитрих ходів,
А болючі місця доведуть до кінця і до краю,
І як наслідок, всі переможені. Попіл, бруд, дим.
***
Знов всесильна вода розмиває пісок, бере в море
І торкається нас, зачіпає мільйони людей.
Кров великих родів у історії носить Еней -
Всі дороги ведуть в Рим, а війни ведуться від Трої.
IV.I.MMXVII
