Солодкий сон стуля повіки,
На віях всівся-не піднять.
У сні любив тебе до віку,
А як прокинувсь...Що сказать?
Реально глянув в твої очі,
В оті глибокі баняки.
А ще та пика, як макітра
Чкурнув додому напрямки.
Та довга шлейка із підтяжки,
В руках твоїх уже була,
Гарчала ти, як та дворняжка
Була, сердешна, дуже зла...
Та всеж я якось так крутнувся,
Підтяжка вирвалась з руки,
А пряжка ляска нижче пуза...
Я ойкнув й кинувсь навтьоки-
Неначе стадо бегемотів,
Тупцює ззаду по слідам,
Рвонув сильніше до болота-
Живим не дамся, хріна вам!
Лечу болотом-ніби квочка,
Багнюка хлюпає у вухах,
Пропала нова ж, блін, сорочка,
А у душі вселився страх.
Та ось щось ойкнуло позаду,
Болото кругами пішло...
Себе відчув я зразу радо,
Піду витягувать те зло...