На попелищі згорених віків,
Пора тобі воскреснуть, українцю!
Із хати свої змести ворогів,
Дорогу в пекло вистелить чужинцю.
Він посягнув на славу- твою честь,
На твою волю, та на рід словесний...
Сини твої ідуть на вірну смерть,
Де бачать день у день лиш скал облесний.
Згадай Майдан, гостри свої мечі,
Хай булава під синім небом свище,
У перевертнях ворог йде вночі-
Будь сильний духом, бо інакше знищить.
Зверши свій суд- суд прадідів й дідів,
Тобі одному долю будувати,
Бо світ мовчить... нема у нім братів,
Тобі одному волю здобувати.
На попелищі згорених віків,
Вже час воскреснути і славі й волі,
Вже час у шию гнати чужаків,
Й очистить душу своїй рідній долі...