Сумбур… Як завжди – сумбур… Малозрозумілий і похмурий, без претензій на високу поезію та глибоку філософію.
Неважко пророком бути… Мов хмарки грайливі купчасті,
Чуже роздивлятися щастя й не мати у ньому участі.
Неважко пророком бути і знати, що все збувається,
Для себе ж пророкувати – контрактом не передбачається.
Контрактом, без згоди й дозволу, не знати коли, укладеним,
Підписаним, може, кров’ю, а, може, пахучим ладаном.
Я не жаліюсь, на плачусь, мені ні до чого сповіді,
Тільки думки розходилися, уп’ялись, мов в тіло оводи…
***
Навіщо це лихо з розуму та невезіння у смерті,
Коли я з ногами босими на пласі лежу розпростертий?
Для чого мене створили водночас і жертвою й катом,
Коли просто жити – так мало, померти – то дуже багато?
