UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лепесток: Свято Миколая - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія, 25.12.2017 - 14:11
Гарненько! ПРО ТРИ ВАЖЛИВІ СВЯТА…Свята Варвара ночі урвала, День приточила, додала сили... Не підкорилась батькові Варя, І християнкою довіку стала * Батько Варвари дуже збісився, Віддать на муки розпорядився. ** Кати глумились так, як хотіли, Мучили Варю,жорстоко били. Мужньо Варвара муки стерпіла, Хоч і боліло все її тіло. Вночі до неї Христос з"явився, Зцілив їй рани і поклонився. Діва Варвара Христа любила, Ревно молилась, Христу раділа. Другого ранку кат здивувався, Вивідать правду він намагався. Спочатку Варя спостерігала, Кату нічого не розказала. А той бісився і дивувався, І знов карати дівчину взявся. Усе стерпіла мужня Варвара, Кату відверто вона сказала: "Мене зцілив Господь Бог, Ісус Христос, Міць його й силу сприйма народ!" Слова ще більше ката збісили, І він Варвару бив на всю силу. Бачила мужність Варі дитина, Мале дівчатко Юліанія. Вона підбігла до того ката, Сміло сказала: "Я християнка!" Дівча схопили й теж катували, Голови разом обом відтяли... У ту ж хвилину почалась буря, І блискавиця, гроза, і злива, І батька, й ката негода вбила... Сьогодні свято Святої Варі, А завтра буде преподобного Сави, А післязавтра - вже й Миколая. На такі свята - зима багата... В народі кажуть: "Варвара - снігом, Сава - хургою, Миколай - морозом!" А ще: "Варвара - мосте, а Сава - гостре, Миколай - ставить кола і гвозде!" В ці дні селяни - кутю варили, Всю свою живність добре кормили. Щоб хліб родив, а сад - ряснів, З кутею кожен узвар той пив!.. НАУМ, 07.08.2017 - 17:44
ЛОГІКА САТУРНАЛІЙВ сучаснім світі логіка чомусь відсутня. Дарма, що у людини розум – вище надбання. На тисячі питань не здатні відповісти І в хаосі живуть ідучи навмання. Ті, хто в претензіях на розум і розважність У світі власних вимислів живуть. Наївних тягнуть у своє безумство, Традиціями і бар’єрами ці жертви стережуть. Як сумно, в кожному народі Є каста дурисвітів – волоцюг, Що ненависть плекають до чужого, Тримають в рабстві власний люд. Закони, що сприяють беззаконню Завідомо включають хибний глузд. Політики і судді сорому не знають, Своїм життям у розкошах живуть. Зневірені в правдивості релігій, Розгублені абсурдністю учень… До Біблії простих не допустили, Байками заслонили ясний день! Нема любові поміж люду: Нестримні, горді і пусті. Насмішники їм голови морочать, Нема поваги до сім’ї. Реальність і фантазії сплелись. Убогий розум вже не здатний розпізнати. Приречені на хаос без кінця Життя у ейфорії мусять коротати. У кожнім краї свій окремий «новий рік» Наука тут і логіка безсилі. Все зводиться до оргій і розваг З нагоди циклу оберту Світила. Все раптом стане на круги свої – Субординація свята і нерушима…. А поки Вівці і Вовки хмільні У карнавалах, всі в однім пориві. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
Примний вірш. 
