Меланхолійне небо чорний ром
Вливає у застужену горлянку,
Блищить зірок безсмертних срібний хром
І відбиває ніч четверту склянку.
Година круторогого бика,
Поводиря й володаря кошмарів,
Холодним тягарем льодовика
Лягає на полотна тротуарів.
Злітають з труб сполохані дими
І звідси ген, за тисячі парсеків,
Й з останніх сил тримаються доми,
В оточенні ліхтарних оберегів.
