Вечір… Сонце втонуло на горизонті,
Тиша прийшла хоч на мить.
Я пройшов вершини й безодні,
Та серце усе ще болить.
У спогадах тебе вже немає,
Не впускаю тебе й до своїх мрій.
Просто жахливо коли почуття помирають,
Програвши останній бій.
Ким ти була? Чим відрізнялась
Від простих перехожих людей?
Інколи дивився на тебе й здавалось:
Ти зовсім не мій новий день.
Які плюси у тобі заховалися?
Чим заслуговуєш ти на любов?
Знаєш, дівчино, а ти зазналася –
Не вийшло в тебе схвилювати кров.
З тобою не було відчуття невагомості
І обійми твої – пустота.
Тебе розпирає від власної гордості,
Та насправді не варта ти й каплі тепла.
Ти підняла себе надто високо,
Як принцесу посадила на трон.
Тільки хто ти така? Ким прописана?
Просто черговий затертий шаблон.
Спільнота автора:
https://vk.com/savchyn_roman
