Абонент поза зоною доступу,
Абонента нема у цю мить.
Ти вмиваєшся теплими сльо́зами,
Ти не знаєш, що дальше робить.
Неприродна усмішка хитається
На твоїх ніжно-терпких вустах
І здається – Земля розбивається,
І здається – пізнала ти страх.
Ти розгублена й стомлена,
І безодня всього лиш за крок.
Ти сьогодні ним стала розтоптана…
Може й справді зробити стрибок?
Не наважишся! А може й наважишся...
Думки сліпо в тобі заплелись.
Мотузками журби ти обв’яжешся,
Сумні очі зведеш десь увись.
Ненароком розбите не склеїться –
Твоєму серцю не бути ціли́м.
Винен хто? На себе розсердишся.
Винна ти, а мав бути б він.
Телефон нервово стискаючи,
Набереш несміливо його ти ім’я,
Зовсім трохи посумніваєшся…
Виклик йде, абонента нема...
Спільнота автора:
https://vk.com/savchyn_roman