Достигає осінь, знов ідуть дощі,
Кленове листя золотаве…
Хитаються в смутку намоклі кущі,
Готові всім сказати – аве*…
Приспів:
Для літа – аве, тепер для осені,
Але із часом - аве зимі…
Лише ми весни до себе просимо,
Весняне аве від журавлів.
Коротка днина знов веде до ночі,
Дощі співають, мовчить стерня,
Зорі сіяють, ці небесні очі
І просить сходу нове зерня.
Приспів.
В сумних деревах відтінки осені,
Вечір ховає посеред хмар,
Ледь зеленіють поля поорані,
І золотиться дерев ліхтар.
А́ве* (лат. Ave або Aue) — латинська фраза, яку вживали як привітання. У перекладі з латини означає «будь здоровий» або «прощавай».
Щиро Вам дякую! 
